Особливості виховання: гіперопіка та її наслідки

Опубліковано 18 Листопад 2022 о 10:00

Блог Діти в місті Харкiв >  Особливості виховання: гіперопіка та її наслідки

Photo: Freepik

Гіперопіка – явище, коли батьки емоційно ані на мить не відпускають від себе дитину у прагненні захистити її. Дехто вважає це правильним підходом до виховання, адже уваги до дитини не може бути замало. Не можна не звертати увагу на те, в яких умовах зростає дитина і що її оточує. Та як знайти цю тонку межу між правильним вихованням і гіперопікою?

«Діти в місті» спробували розібратися, до чого може привести гіперопіка, і як не потрапити до пастки емоційно-токсичних стосунків.

Основне про гіперопіку

Важливо розуміти, що виховання – це не те саме, що і контроль, а освіта – це далеко не інструмент стримування. Гіпербатьки бажають брати участь у всіх моментах життя власної дитини – навчання, друзі, захоплення, спорт, дозвілля тощо.

І коли здається, що ви найкращі батьки в цілому світі, зупиніться, видихніть, і подумайте, а чи даєте ви дитині достатньо часу на те, щоб бути щасливою. Адже щастя дитини і те, що батьки вважають щастям дитини, – це можуть бути зовсім різні речі.

Читайте також: Діти - гості в нашому домі: все, що потрібно знати про сепарацію від батьків в різному віці

Розчарування

Photo: Freepik

Коли батьки беруть за правило, що вони краще знають, що має вміти і робити дитина, щоб відповідати умовному стандарту ідеальної дитини, вони накладають на дитину певні очікування. А коли раптом усвідомлюють, що дитина не дотягує до цього образу ідеалу, вони розчаровуються.

Коли дитина бачить, що не виправдовує очікування батьків, вона може почуватися невдахою або навіть нікчемою, яка гірше за інших дітей.

Зверніть увагу на нашу статтю: Шкідлива похвала, або чому не слід казати дитині «Ти молодець»

Стрес і тривога

Часто батьки вірять, що чим більше дитина зайнята, тим для неї краще. Окрім основних занять, вони віддають дитину на купу додаткових гуртків, навіть, якщо дитині це не подобається. Поступово надмірна зайнятість призводить до стресу.

На жаль, гіпербатьки важко переживають помилки дитини. У прагненні навчити дитину уникати помилок і невдач, вони роблять усе, аби виховати ту саму «ідеальну» дитину. А це неможливо. Помилки і невдачі, такі ж важливі, як здобутки та успіх.

Вам може стати в нагоді наша стаття: Рішення, які не можна приймати за дітей

Нездатність до поразки

Photo: Freepik

Коли дитина зазнає поразки, вона може вчитися на власних помилках. Поразки – це досвід.

Пам’ятайте, що коли діти виростають, вони самі себе оцінюють. І якщо батьки задали занадто високу планку, то з часом дитина усвідомить її нереальність. І це усвідомлення може послужити причиною депресії та саморуйнування.

Як турбуватися про дитину і не впасти в гіперопіку

Безумовно, виховання – це захист дитини. Однак цей захист має базуватися на певних принципах.

• Дитина має почуватися захищеною, а не підлеглою. Батьки мають сприймати дитину, як самостійну людину. Коли батьки ставляться до дитини, як до особистості, дитина вчиться відповідати за свої дії, не боїться дорослішання і має кращу самооцінку.
• Дозвольте дитині робити помилки. Для цього давайте їй поради, а не накази.
• Дозвольте дитині робити власний вибір. Батьки мають допомогти обрати правильний шлях, а не накласти на дитину надмірні очікування. Так ви захистите дитину від розчарувань.
• Дайте дитині відчуття свободи. Батькам варто зробити так, щоб дитина розуміла, що батьки поруч і завжди прийдуть на допомогу. Але це не значить, що батьки щомиті стежать за нею.
• Коли дитина ще маленька, роль батьків складно переоцінити. Ви – все для дитини. Та коли дитині виповнюється орієнтовно 7 років – це перший крок до дорослішання. З цього віку дитина вчиться відстоювати власні кордони, у неї формується розуміння моралі і справедливості.

І хоч діти обов’язково прийматимуть хаотичні рішення, які вас дивуватимуть, приймайте їх, слухайте та навчайте. Дитина має зрозуміти, для того, щоб бути вільною, вона має бути відповідальною.

Вам може стати в нагоді наша стаття: Гіперопіка і плекання несамостійності: чому сучасні діти не вміють працювати