Як сказати дитині «Ні»: топ-10 способів заборонити, не викликавши істерику

Опубліковано 29 Березень 2019 о 09:54

Блог Діти в місті Харкiв >  Як сказати дитині «Ні»: топ-10 способів заборонити, не викликавши істерику

Думаєте, що це неможливо — відмовити дитині у придбанні надцятої іграшки і не викликати істерику? Мрієте навчитися говорити «ні» своїй крихітці попри всі «будь ласочка» і чергове «це в останнє, обіцяю»? Тоді наша стаття буде вам корисною. Читайте та зберігайте собі, щоб не загубити.

Відмовити дитині не так легко, як здається на перший погляд. Деяким батькам важко підібрати необхідні слова, щоб не образити малюка, інші бояться негативної реакції з боку дитини, бо яка ж мама хоче почути щось на кшталт: «Ти погана!», «Ти мене зовсім не любиш», або ж найстрашніше — «Я тебе не люблю». Такі слова з вуст рідної кровинки можуть викликати в мами почуття провини, злість, відчуття безпорадності, навіть, якщо вона розуміє, що дитина говорить це на емоціях, а насправді так не вважає.

То що робити — дозволяти все та завжди? Категорично ні. Дитині необхідні заборони, адже батьківське «ні» встановлює кордони, потрібні для нормального розвитку дитячої психіки. Що вже казати про безпеку. Звичайно дитина буде негативно реагувати на введення заборон, але якщо ви знайдете правильні слова та будете діяти заодно з іншими членами родини, малюк погодиться з новими правилами.

Для того, щоб відмови та заборони не ставали приводом дитячих сліз, істерик та агресії, рекомендуємо слідувати простим порадам, як правильно говорити «ні» дитині. Відразу попереджаємо — швидко та легко не буде, готуйтеся до систематичної роботи та наберіться терпіння.

Перше «ні» відіграє ключову роль

Для того, щоб мінімізувати ризики для маленьких дослідників, варто прибрати потенційно небезпечні речі.

Перші заборони зазвичай стосуються безпеки малюка. Не можна чіпати скляні та гострі предмети, не можна гратися з розетками. Для того, щоб мінімізувати ризики для маленьких дослідників, варто прибрати потенційно небезпечні речі. Але від усього просто неможливо убезпечити, тому приблизно з дев’ятимісячного віку немовля має чути «ні» та звикати до заборон. Прості «ні», «ай», «боляче» потрібно підкріплювати діями, тобто, говоріть «не можна» й одночасно прибирайте рученята дитини або забирайте заборонений предмет. Інколи за цим слідує протест. А оскільки жодні пояснення та аргументи не переконають малюка в тому, що гризти мамині чобітки не смачно та не корисно, і всі спроби заборонити супроводжуються істерикою, іноді найдієвіший метод заспокоїти крихітку та врятувати мамине взуття — переключити увагу на щось інше.

Завжди пояснюйте причину відмови

В два-три роки дитина в змозі зрозуміти, чому «не можна». Більш того, якщо ви не поясните причину відмови, найімовірніше малюк влаштує грандіозну істерику, а потім спробує повторити свої дії. Найефективніший спосіб сказати дитині «ні» й бути почутим — назвати вагомі причини, які ваш малюк зможе зрозуміти. «Не можна малювати олівцями на шпалерах, бо вони зіпсуються», «Не стрибай на мене, бо мені боляче», «Ні, не можна тобі шоколад. Лікар заборонив, адже в тебе від нього животик болить».

Поступово сила реакції на відмову буде зменшуватися, й малюк навчиться спокійно сприймати ваше «ні».

Пропонуйте альтернативу

Цей пункт тісно пов’язаний з попереднім. Коли ви пропонуєте дитині альтернативу, вона не так гостро сприймає відмову. «Не можна малювати на шпалерах, краще малюй в альбомі, або в твоїй новій розмальовці», «Не стрибай на мене, йди краще я тебе обійму», «Не можна шоколад — нумо купімо йогурт, або фрукти. Від них ти станеш сильним та здоровим». Діти, як правило, швидко погоджуються на альтернативу.

Познайомте дитину з наслідками її вчинків

Вам буде простіше донести до дитини відмову, попереджаючи про можливі наслідки.

Причинно-наслідковий зв’язок дитина має засвоїти якомога раніше. Не варто оберігати дитину від наслідків її вчинків. Наприклад, ви не дозволили розливати воду з ванни, а малюк не послухав і тепер ванна кімната нагадує Венецію, що робити? Дати дитині ганчірку, показати, як правильно витирати підлогу та дати можливість прибрати за собою. Наступного разу дитина замислиться, чи варті такі ігри витраченого часу на прибирання. Та й вам буде простіше донести до дитини відмову, попереджаючи про можливі наслідки. «Ти можеш розсипати кінетичний пісок по всій своїй кімнаті, але потім я дам тобі пилосмок, і тобі доведеться самотужки все прибрати».

Як допомогти дитині стати самостійною та відповідальною читайте у матеріалі «Самостійна дитина, або як стати лінивою мамою»: топ-10 важливих запитань та відповіді на них».

Стійте на своєму. Якщо сказали, що дитина сама прибиратиме, то не робіть цього замість неї. Можете лише допомогти. І не кажіть того, чого не виконаєте. Не залякуйте дитину даремно, адже перші кілька разів це спрацює, але потім дитина перестане сприймати ваші погрози всерйоз.

Відмовляйте стримано та спокійно

Відмова — це й так важкий емоційний момент для дитини, не треба його ускладнювати своїм криком та істерикою. «Ні» має бути емоційно нейтральним — не можна говорити ані підвищеним тоном, ані з посмішкою на обличчі. В першому випадку дитина подумає, що ви розізлилися і не любите її, а в іншому — що ви просто жартуєте.

Говорячи малюку «ні», ви ображаєте його, принаймні діти так себе почувають, тому їм необхідна ваша підтримка та співчуття. «Я розумію, що тобі дуже хотілося на гойдалки, але вже пізно для ігор на вулиці. Ми прийдемо завтра».

Не обманюйте

Як ми вже говорили вище, для того, щоб дитина легше сприйняла заборону, можна відмовити сьогодні, пообіцявши зробити це завтра. Дорослі часто говорять дітям «не зараз». Але якщо не зараз, то коли? Не обіцяйте малюку того, чого не виконаєте, адже дитина може перестати вам довіряти. «Ні, ми не можемо купити сьогодні цю ляльку, але ми подаруємо тобі її на день народження».

Якщо ваше чадо та терпіння — поняття несумісні, вам може бути корисна наша стаття «Забудьте про істерику: як навчити дитину терпінню?»

Заборону не можна анулювати

Всі члени родини мають діяти спільно та слідувати установленим обмеженням.

Категоричне «ні» сьогодні має залишитися «ні» й завтра. Якщо ви забороняєте малюку брати ваш телефон, то не дозволяйте лише тому, що ви втомлені / хочете спокійно випити кави / прийняти ванну. Якщо ви не будете послідовні, то малюк швидко знецінить ваші заборони, і перестане слухатися.

Це саме стосується й всіх інших членів родини — якщо тато сказав «ні», мама не може трансформувати його в «так». Частіше такі непорозуміння виникають між поколіннями мами — бабусі. Наприклад, мама забороняє трирічці їсти руками, а бабуся дозволяє, бо «Вона ж така худенька, хай хоч так поїсть». У результаті страждає дитина — мама сварить та карає донечку, а та не розуміє за що, адже ж бабуся дозволила. З іншого боку,  дитина старшого віку може маніпулювати дорослими — «а от тато / мама / бабуся мені все дозволяє, я його люблю, а тебе ні».

«Ні» якомога рідше

Погодьтеся, якщо ви на кожному кроці будете чути одні лише заборони та відмови, то скоро почнете протестувати й всіма доступними засобами будете відвойовувати свої права. Діти роблять те саме, використовуючи вмовляння, сльози, шантаж, маніпуляцію, істерику. Акцентуйте увагу не на заборонах, а на тому, що можна робити, давайте більше свободи, більше альтернатив.

Саме слово «Ні» має лунати якомога рідше. Скажіть інакше. Замість «ні» використовуйте слова заборони та застереження, наприклад, «небезпечно»,« високо», «гаряче», «боляче».

Будьте гарним прикладом

Якщо ви вчите дитину, що їсти можна лише на кухні, то й самі не бігайте з бутербродами в кімнату. Діти частіше наслідують батьків, аніж дослухаються до заборон.

З усіх правил є виключення

Дитина має відчувати, що ви дослухаєтеся до її потреб та бажань.

Непорушні заборони можуть стосуватися лише безпеки та здоров’я дитини й оточуючих. Все інше має обговорюватися та коригуватися залежно від віку дитини та інших обставин. «Ні» прогулянкам під дощем у повсякденному одязі, але «так» стрибанню по калюжах у гумових чобітках та дощовику.

Чому іноді важливо нехтувати заборонами та обмеженнями читайте в нашій статті «Що важливіше: правила чи дитина?»

Дитина має відчувати, що ви дослухаєтеся до її потреб та бажань, але разом з тим й усвідомити, що всьому своє місце і свій час.

І, наостанок, не забувайте нагороджувати дитину за гарну поведінку. Мова зараз зовсім не про подарунки. Якщо малюк почув ваше «ні» і підкорився забороні, то це певний акт доброї волі з його боку. Тому на такій поведінці вашого чада потрібно акцентувати увагу, і закріплювати відповідним актом доброї волі з вашого боку.

Застосовуючи ці поради на практиці, ви відчуєте свою «золоту середину», зрозумієте, як вони можуть працювати саме з вашою дитиною, знайдете власний спосіб обмежувати дитину. А наші рекомендації допоможуть вам робити це більш ефективно і правильно.